У Жуківському лісі на Бережанщині 23 січня 1947 року загинули чотири незламні постаті українського підпілля. У бою з московськими окупаційними силами полягли Микола Арсенич — організатор військової контррозвідки ОУН, єдиний генерал безпеки УПА (Михайло, Арсен, Березовський, Григір, Дем’ян, Максим, Микола), його дружина, охоронець і зв’язкова Проводу ОУН та Романа Шухевича Марія Римик (Наталка, Маруся, Марія).
Марія Римик виконувала завдання в умовах максимальної конспірації, що значно ускладнило збереження інформації про її діяльність. Вона належала до кола найбільш довірених осіб Проводу та мала зв’язок із Миколою Арсеничем і крайовим референтом СБ ОУН Григорієм Пришляком (Мікушка, Маріян).
Високий ієрархічний статус та повноваження Марії Римик як ідеологічного вишкільника підпілля підтверджуються дослідженням П. С. Федоришина у праці «У водовертях Серету», де на основі свідчень Юлії Сусь зафіксовано, що саме вона виступала головною під час сакральної процедури прийняття присяги новими членами ОУН на Ковалевій горі.
Микола Арсенич відіграв ключову роль у створенні й розвитку СБ ОУН, яка під його керівництвом діяла автономно та забезпечувала безпеку підпільних зв’язків. У 1946 році його було нагороджено Золотим Хрестом Заслуги УПА рішенням УГВР.